«Кожен комік хоче бути смішніше за людину з твіттера» – стендаперка Настя Зухвала
Які теми краще «залітають» для публіки. Чи не шкода, коли твої жарти стають безіменними мемами. І чому сміх – це ознака опірності нації, її здатності чинити спротив. Про це в ефірі Радіо Хартія розповіла стендап-комікеса клубу «Підпільний стендап» Настя Зухвала.
Українці нині можуть перетворити на мем будь-яку проблему чи загрозу. І саме жарти на злобу дня глядач сприймає найкраще, бо має потребу рефлексувати пережите.
«Ми живемо в такий інформаційно насичений момент, що про те, що відбулося в Овальному кабінеті під час зустрічі Зеленського з Трампом я дізналася прямо на сцені з реакцій глядачів. Стендап – це жанр без четвертої стіни, і ми можемо навіть в співпраці з глядачами обжартовувати якісь речі, які відбуваються от прямо в цю секунду», – каже Зухвала.
Жарти на актуальні теми, за словами стеандаперки, це, по-перше, спосіб повернути собі контроль, прийняти ситуацію. По-друге, метод інтегрувати негативний досвід. Такими прикладами є жарти про «Орєшник».
До своїх жартів, які стають «народними» і втрачають авторство, Зухвала ставиться як до природного явища.
«Я розуміла, що це просто можливість підсумувати те, що відчуває абсолютно кожен. Це близько всім і, ймовірно, я просто була рупором, який це озвучив. Кожен комік хоче бути краще і смішніше за людину з твіттера чи з тредса, хоча, звісно, бувають такі перли, які важко перевершити», – каже Зухвала.
На думку стендаперки, здатність жартувати у стресових умовах – це ознака тих суспільств, які чинять опір.
«Якщо ми подивимося на гумор у Великій Британії в часи бомбардувань Лондону, або якщо ми подивимося на те, як ізраїльське суспільство справляється, то там теж дуже яскраво виражено те, що люди багато жартують. Я зробила для себе висновок, що це і є риса спротиву», – каже Настя Зухвала.
