КАБи знищують цілі квартали: як евакуюються люди з прифронтових міст Донеччини
Жителі прифронтових міст Донеччини дедалі активніше виїжджають через посилення російських обстрілів. Найбільше людей евакуюються з Слов’янська, Краматорська та Дружківки. Частина людей залишає і Костянтинівку, де, за словами гуманітарних працівників, залишилося менше 5% населення. Про це в коментарі Радіо Хартія розповіла працівниця Гуманітарної місії «Проліска» Олена Лабзєва.
За її словами, частина мешканців змушена діставатися до безпечніших місць навіть пішки.
«Найбільше виїжджають зі Слов’янська, Краматорська. Дуже багато людей їде з Дружківки. Ще трохи виїжджають із Костянтинівки, але там залишилося менше 5% населення. Люди вже буквально вибираються пішки — до Олексієво-Дружківки, а вже там можуть сісти на транспорт, евакуаційний або будь-який інший», — говорить Лабзєва.
Через транзитний центр у Лозовій проходять сотні людей
Евакуйовані мешканці Донеччини проходять через транзитний центр у місті Лозова на Харківщині. Там людям допомагають оформити документи, знайти житло та отримати соціальну підтримку.
«Люди проходять через транзитний центр у Лозовій. Там вони реєструються, і якщо потребують поселення — їм допомагають його знайти. Якщо потрібна допомога з відновленням документів, оформленням грошових виплат чи психосоціальною підтримкою — усе це організовують у центрі», — каже Лабзєва.
За словами Олени, лише за тиждень через центр проходить близько тисячі людей.
«За минулий тиждень через транзитний центр пройшло близько тисячі людей. Це багато — приблизно 150 людей щодня», — говорить Лабзєва.
Люди виїжджають після прямих ударів по кварталах
Посилення евакуації пов’язане із загостренням бойових дій та масованими ударами російської авіації.
«Люди з Дружківки розповідають, що керовані авіабомби просто знищують цілі квартали. Люди переходять жити у сусідні будинки, але неушкоджених кварталів майже не залишилося. Через це люди почали виїжджати активніше», — каже Олена Лабзєва.
За її словами, часто люди вирішують евакуюватися лише після того, як обстріли безпосередньо торкаються їхнього житла.
«Дуже часто люди сидять, поки не прилетить у двір. Коли руйнуються будинки поруч або на очах гинуть сусіди — тоді вони наважуються їхати», — говорить Лабзєва.
Евакуаційні авто забирають людей просто з вулиць
Іноді мешканці приєднуються до евакуаційних машин просто на дорозі.
«Буває, їде евакуаційна автівка, і люди просто з вулиці кажуть: “Візьміть мене”. Особливо складно літнім людям — у них змінюється стан свідомості, зникає здатність планувати. Вони налякані й сподіваються, що все раптом закінчиться», — каже Олена Лабзєва.
Волонтери часто обходять будинки і переконують людей виїжджати, пояснюючи, що їх не залишать без допомоги.
«Ми заходимо до людей додому, пояснюємо, де вони зможуть жити, що їх годуватимуть, допоможуть. Багато хто не їде, бо має літніх родичів і не знає, як їх транспортувати. Тоді ми розповідаємо, що є медичний транспорт для маломобільних людей», — говорить Лабзєва.
Невідомість іноді лякає більше, ніж обстріли
За словами Лабзєвої, одна з головних причин, чому люди довго не наважуються евакуюватися, — страх перед невідомістю.
«Люди часто не розуміють, що буде далі. Невідомість іноді лякає їх навіть більше, ніж керовані авіабомби», — каже Лабзєва.
Втім, коли люди відчувають підтримку, більшість погоджується виїхати.
«Є люди, які кажуть: «Я тут помру і все». Але коли вони бачать, що їх не залишать, що їм допоможуть — більше половини все ж погоджуються евакуюватися, навіть літні люди», — говорить Лабзєва.
Іноді люди дізнаються про знищення власних домівок уже після евакуації.
«Неодноразово було, що людина приїжджає на транзит і дзвонить сусідам. А ті кажуть: через годину після того, як вона виїхала, у будинок прилетіло. Люди розуміють, що буквально дивом уникнули смерті», — каже Олена Лабзєва.
Після евакуації людям пропонують житло у різних регіонах України, зокрема у Львівській, Рівненській та Київській областях.
«Є база житла, де можна розміщувати людей. Їм пропонують різні варіанти. Багато хто хоче залишитися ближче до дому — це більше психологічне бажання. Але поруч уже немає можливості масово розселяти людей», — говорить Лабзєва.
Над містами постійно літають дрони
Мешканці прифронтових міст розповідають і про постійну присутність російських дронів.
«Люди кажуть, що вночі авіабомби просто складають квартали — летять дахи, падають стіни. А вдень дрони кружляють як бджоли, цілими роями. Люди вже навіть не реагують на них так гостро, як раніше», — сказала Олена Лабзєва.
