«Голодомор не зламав жагу свободи і справедливості» — історикиня Марія Тахтаулова
Сьогодні о 16:00 українці запалять жалобні свічки, щоби вшанувати пам’ять жертв Голодомору 1932-33 років та інших штучних голодів, організованих в Україні радянською владою. Точних історичних даних про загиблих у 32-33 роках немає, проте науковці досягли консенсусу, що це число може сягати чотирох мільйонів прямих жертв. Про це в ефірі Радіо Хартія розповіла історикиня Марія Тахтаулова, яка очолює північно-східний відділ Українського інституту національної пам’яті.
«Науково-обґрунтованою цифрою, до якої пристає наукова спільнота – 3,9 мільйонів прямих втрат плюс 600 тисяч ненароджених. У результаті надсмертності, яка перевищувала у 33 році стандартні показники у 6-8 разів, не народилося 600 тисяч дітей», — пояснює Тахтаулова.
Близько чверті від загального числа померлих від голоду — мешканці Харківської області. Тахтаулова наголошує, що адміністративні кордоні регіону тоді були іншими.
«Харківщина – в тих адміністративних кордонах, які були на 32-33 рік, це також частина Полтавщини, Сумщини, Луганщини, значно більші території. Смертність складала близько мільйона людей. Якщо брати загальну цифру 4 мільйони, то четверта частина приходиться на Харківщину», — каже Тахтаулова.
Вона звертає увагу, що у місті Харкові немає меморіалу жертв голодоморів, але є місця, де люди вшановують пам’ять загиблих. Зокрема, на площі Свободи біля намету «Все для перемоги» — традиційному місці для акції після Євромайдану, а також у Молодіжному парку.
«Є скромний хрест у Молодіжному парку, який з’явився там у 1989 році, ще за радянських часів, зусиллями небайдужих харків’ян. Це була абсолютно приватна ініціатива, якій не заважало тоді ще комуністичне керівництво. І цей скромний хрест є одним з двох місць пам’яті, які існують у міському просторі. Ще один – це парк Пам’яті на вулиці Академіка Павлова. Там теж стоять хрести з лаконічними табличками, що тут поховані діти, які померли внаслідок голоду» — розповіла Тахтаулова.
Цього року День пам’яті, остання субота листопада, збігся у часі із Днем гідності та свободи, і на думку історикині, це символічний збіг.
«Я думаю, що певна символічність в цьому є. Наша пам’ять формує нас теперішніх, і жага до свободи, справедливості закладалася в українському характері протягом століть. І Голодомор не зламав цю жагу», — сказала Тахтаулова.
