«Частина росіян задумається, навіщо війна, якщо під боком горить» – Харук про українські діпстрайки
Як українські Сили оборони масштабують діпстрайки, руйнують логістику та послаблють військово-промисловий комплекс Росії, в ефірі Радіо Хартія розповів професор Академії сухопутних військ Андрій Харук.
Ураження літаків Су-157 і Су-134 на військовому аеродромі поблизу Челябінська (більше 1700 км від кордону України), яке сьогодні підтвердив командувач Сил безпилотних систем, удари по нафтопереробним підприємствам у Приморську та Усть-Лузі, Туапсе та Пермі, важливі не тільки як пряма шкода російській економіці та мілітарній складовій, але мають також і психологічний ефект.
«Я не буду перебільшувати його значення, але він веде до впливу на населення Російської Федерації. І якась частина його почне-таки задумуватися, а нащо нам ця війна, якщо у нас тут під боком горить», – каже Харук.
На російській території багато цілей для діпстрайків, захистити всі об’єкти ППО російська оборона не в змозі. Це збільшує шанси, що український дрон долетить і влучить у ціль. Важливим, на думку Харука, фактором є вартість і масовість засобів діпстрайку.
Першими були росіяни з їхніми дешевими, простими і масовими іранськими шахедами. Україна підхопила й розвинула цю концепцію:
«Але в українців є одна перевага. У нас випускається одразу кілька моделей ударних безпілотників великої дальності. І у нас це виробництво не централізоване, як у Росії. Теоретично в Росії, вивівши з ладу Алабугу, можна сподіватися, що виробництво шахедів впаде в рази. У нас же одразу кілька виробників випускають такі засоби. І таке розосередження виробництва, з одного боку, призводить до того, що в частинах використовуються дуже різні безпілотні засоби, що ускладнює експлуатацію. Але, з іншого боку, страхує від потенційної втрати частини виробничих потужностей».
Зважаючи на вразливість протиповітряної оборони РФ, ефективними були б удари українськими ракетами:
«Чого нам зараз не вистачає катастрофічно – це крилатих і балістичних ракет в цих ударах. Вони здатні переносити набагато більшу бойову частину. Це 400–800 кг порівняно зі 150 кг для безпілотників. Плюс до цього, балістичні ракети мають набагато менший підлітний час, відповідно, збивати їх складніше», – каже Харук.
Проте наразі для далекобійних удраів Україна застосовує лише безпілотники.
«А вони, по-перше, вразливі для протиповітряної оборони, по-друге, довго летять до цілі. Крейсерська швидкість безпілотника не більше 200 км/год. Уявіть собі, скільки він буде теліпатися в небі Росії до Челябінська», – каже Харук.
читайте також
Українська ракета «Фламінго»: як OSINT-аналітики оцінюють її ефективність
