Боги війни — піхота, а ми здригаємо небо: Гефест, командир артилерійської бригади
Нині артилерійські дивізіони в НГУ — мультикаліберні. Що про це думають самі артилеристи, які «САУшки» вважають кращими, та чи сприймає себе артилерія як «богів війни» — в розмові з Гефестом, командиром 7-ї артилерійської бригади 2-го корпусу НГУ «Хартія».
Гефест, командир артилерійської бригади корпусу «Хартія», до війська долучився ще в 2012 році. Зі школи пішов до Національної академії НГУ. Провчився майже 4 роки, і на початку 2016 року потрапив до артилерії, в мінометну батарею, став командиром взводу. Так в артилерії і залишився. А до «Хартії» прийшов у 2023 році.
«Коли ми формували бригаду, нас було трохи більше ста людей. Я був один в дивізіоні, почав формувати його з нуля, набирати людей, і кожен на початках виконував десятки другорядних функцій, не за своїми функціональними обов’язками. Було дуже цікаво і дуже важко.
Важким було все, окрім взаємодії. Навчання також було важким, бо люди приходили з піхоти, з мінометних батарей А у нас були великі пушки, 122,-й 152-й, 155-й калібри, люди не знали, як ними користуватись.
Але так склалося, що у нашій країні всі артилеристи дуже добре між собою спілкуються, — Збройні сили, Прикордонна служба, Національна гвардія, — до будь-якого артилериста можна звернутися, від командира взводу до командира бригади. Всі йдуть на зв’язок і допомагають. Якщо хтось щось придумав нове — відразу дають зворотній зв’язок. У нас є групи в месенджерах між всіма артилеристами, ми там доволі часто спілкуємося, вважай кожен день.
Це маленька артилерійська сім’я, яка по всій країні спілкується і ділиться своїми новинками, розробками, тим, як краще і швидше знищити ворога».
У 2022 році росіяни нас переважали і в кількості артилерії, і в кількості боєприпасів, але з того часу, говорить Гефест, багато чого змінилось.
«У них почались серйозні проблемки і з озброєнням, і з боєприпасами, бо ми багато їм чого вибили, і вони не можуть це озброєння так швидко відновити, не так добре працюють їхні заводи, тому чим більше ми будемо вибивати, тим краще для нас».
Натомість, українські Сили Оборони апробовують різноманітну техніку.
«За останні три роки дуже багато було систем, з якими я працював і зараз працюю. Це була цікава ідея від командуючого Нацгвардії стосовно того, щоб зробити дивізіони мультикаліберними, з різними системи озброєння. Тому були в мене і 105-ті калібри, вони зараз є; й італійські мілаври, і німецькі гармати, які стріляють на декілька кілометрів далі; 152-й калібр, Д-30; 2С-1, самохідна гармата. Була 152,4, кожен артилерист зрозуміє, що це за система, це «Гіацинт», улюблена артилеристська система, була і є. Але зараз у неї є, можна сказати, наступниця, «Богдана-Б», це наше українське виробництво, яке взяло шасі «Гіацинта» і зробило 155-й калібр із більш ефективними й далекобійними снарядами. Були також самохідні системи, «Богдана» , cловацька Zuzana, DITA — нова чеська гармата, яка сама вираховує, де вона знаходиться і куди треба стріляти. Дуже точна гармата, але дуже вимоглива».
Гефест говорить, що не можна сказати, що якась система гірша, а якась краще, все залежить від завдань. Так, Zuzana і DITA стріляють далі і швидше, але потребують складного технічного обслуговування та частіше виходять з ладу. Українські «Богдани», натомість, надійніші, і так само мають броньоване шасі. Важливо те, що завод постійно отримує фідбек від артилеристів і модифікує озброєння під реалії війни.
«У 23-му році ми поїхали на Серебрянку [Серебрянський ліс — ред.] вже бригадою. Виїхали маленьким складом — важко сказати, що це був дивізіон, це була одна батарея. І минуло місяці два-три до реальних якихось результатів, коли хлопці побачили, як вони можуть вражати ворога. Переломними стали дні, коли прямим попаданням стали влучати по росіянам та їхньому озброєнню. От тоді вже їх не можна було зупинити, тому що хлопці бачили результат.
Це було наше озброєння, а також, жартома кажучи, «ленд-ліз від Росії» : гаубиця «Мста-Б», яку ми забрали в росіян під час наступу харківського.
Цікавим напрямком було Очеретине, коли частина бригади поїхала стримувати росіян, щоб вони не просунулися вглиб. Тут ефективно показала себе 2С1, 122-мм самохідна гармата. А далі ще один переломний момент – переміщення за два дні з Донецького напрямку на Харківський у 2024 році».
Попри весь свій багатий артилерійський досвід, Гефест не любить, коли артилеристів називають «богами війни»:
«Для мене боги війни, титани, — це це хлопці в піхоті. Вони роблять нереально важку роботу. Я завжди своїм хлопцям пояснюю, що наше основне завдання — це прикривати піхоту, і ми робимо все для того. Найкращий артилерист — це артилерист, який пройшов піхоту, він знає цьому всьому ціну.
Тому ми точно не боги, але коли заряджаємо наші гармати, робимо постріл, то здригається небо. Тому так, чуть-чуть пафосу є».
Перевчитися на артилериста, говорить Гефест, нескладно.
«Якщо ти навіть не працював з артилерійськими системами, місяць — і ти вже будеш розуміти елементарні речі: як заряджати, як наводити, як орієнтувати гармату. Але в артилерії потрібна м’язова пам’ять. Це потрібно відточувати місяцями, щоб ти, не задумуючись, розумів, що тобі робити».
Сьогодні Гефест формує 7-му артилерійську бригаду 2-го корпусу НГУ «Хартія».
«У нас є декілька дивізіонів, ми потребуємо різних фахівців, як операторів безпілотних систем, так і артилеристів, також різних спеціалістів для штабу. Це буда повноцінна бригада з усіма напрямками розвитку, тому долучайтеся».
Нагадаємо, стати до лав 2 корпусу НГУ «Хартія», в тому числі — під командування командира 7-ї артилерійської бригади Гефеста, можна, зателефонувавши за номером рекрутингової служби: 3333.
