Сергій Жадан

Розмова Сергія Жадана з аналітиком майбутнього, стратегом і громадським діячем Валерієм Пекарем — це розмова про історичні паралелі й довгі процеси, які не зводяться до гучних заголовків: як імперії входять у фазу занепаду, чому прості відповіді про «кінець війни» не працюють і де насправді варто шукати ключі до майбутніх змін. Пекар говорить про логіку сценарного мислення, небезпеку зосередженості лише на Москві та про те, як досвід 1917 і 1991 років дозволяє інакше дивитися на теперішній момент – без ілюзій, але й без фаталізму.

Юрій Рибчинський згадує, як перші записи Beatles на рентген-плівках і французький шансон перевернули свідомість його покоління та стали фундаментом для нової української пісні. Від двомовного Києва, клубу творчої молоді й шістдесятників — до появи українського біту, романтичної естради й пісень, що руйнували радянську реальність краще за будь-які маніфести. У розмові з Сергієм Жаданом Рибчинський говорить про дружбу й співтворчість із Володимиром Івасюком, історію хітів, які змінювали долі, цензуру й «анексію» українського радіоефіру російським капіталом, а також про те, як формувалася плеяда українських зірок – від Зіброва до Поплавського. Музика тут постає як біографія, політика і спосіб опору, а наприкінці розмови звучить жива пісня про Київ, у якій особиста пам’ять зливається з міським хором голосів.

Розмова Сергія Жадана з командиром 20-ї окремої бригади безпілотних систем К-22, Героєм України Кирилом Вересом. Про війну як процес, який можна і потрібно рахувати: ресурси, ефективність, масштабування підрозділів і роль командирських рішень. Чи можливо планувати війну без ілюзій, як змінюється тактика? І чому технології вже не «допоміжні», а визначальні. Говоримо також про мотивацію добровольців на четвертий рік повномасштабної війни, про офіцерів без класичної військової освіти, про роботизовані системи і межі можливого контрнаступу.

Сергій «Балу» Жабюк вивчав НАТО як ворожу доктрину під час навчання у середині 90-х, а тепер впроваджує стандарти альянсу у бригаді «Хартія» і готується масштабувати цей досвід на весь корпус. Його погляд на НАТО, на побудову армії і процеси в ній змінився під час миротворчої операції в Косово. І відтоді став, як зізнається, «ярим євроатлантистом». Що таке стандарти НАТО, як вони пов’язані з прусською воєнною доктриною і з вермахтом, як з цими стандартами «Хартії» вдається тримати лінію фронту?

«Філософія, яка має ключове значення в доктрині НАТО, називається Mission Command, децентралізоване командування. З урахуванням характеру ведення сучасної війни, вона набуває ще більшого значення. Ми не можемо діяти великими масами людей, тому говоримо про певну децентралізацію, про дії в складі малих підрозділів або малих груп. Це, відповідно, підвищує роль саме молодших командирів, тобто командирів на тактичному рівні, які мають бути навчені тактично і не боятися брати ініціативу на себе».